пригріти

пригрі́ти гадю́ку (га́дину, га́да і т. ін.) на гру́дях (у па́зусі, за па́зухою і т. ін.), грубо. Виявити турботу, піклування про того, хто потім віддячує злом; помилитися в комусь. Оленчук, що стояв осторонь, піймав на собі гострий Килигеїв погляд: “Так оце воно таке, твоє благородіє? Пригрів на грудях гадюку?” (О. Гончар); (Андрій:) Не оступавсь би за його (за нього). А то, бач, пригрів гадюку у пазусі, вона й укусила (М. Костомаров); Вихор сплюнув і гірко вилаявся: — Пригріли гада за пазухою! (В. Кучер). пригрі́ти га́дину. Це гадина, котру ми пригріли,— мовив, зітхнувши, кооператор (В. Підмогильний).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

пригріти — пригрі́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
пригріти — див. пригрівати. Великий тлумачний словник сучасної мови
пригріти — ПРИГРІ́ТИ див. пригріва́ти. Словник української мови у 20 томах
пригріти — ГРІ́ТИ (передавати своє тепло), НАГРІВА́ТИ, ЗІГРІВА́ТИ (ЗОГРІВА́ТИ), ОБІГРІВА́ТИ, ОГРІВА́ТИ, ВИГРІВА́ТИ, ОТЕ́ПЛЮВАТИ рідше, ОТЕПЛЯ́ТИ рідше, ЗАГРІВА́ТИ діал.; ПРИГРІВА́ТИ (злегка); ПРОГРІВА́ТИ (частково); ПРОПІКА́ТИ, ПРОСМА́ЖУВАТИ розм. Словник синонімів української мови
пригріти — ПРИГРІ́ТИ див. пригріва́ти. Словник української мови в 11 томах
пригріти — Пригріва́ти, -ва́ю, -єш сов. в. пригріти, -грію, -єш, гл. Припекать, припечь, пригрѣвать, пригрѣть. Зійшло сонце під віконце... стало пригрівать. Чуб. V. 1016. Наше женихання — як літня роса: вітер повіє, сонце пригріє, роса опаде. Чуб. V. 180. Словник української мови Грінченка