пропадом
бода́й про́падом пішло́. Уживається для вираження крайнього незадоволення, великого обурення чим-небудь. Чумаки нове вигадали. Катрі в районі захотілося пожить. А бодай воно пропадом пішло (В. Кучер).
пропада́ти (пропа́сти) про́падом. Терпіти страшні нестатки; злидні, жити тяжко, нужденно. — Плакала я, плакала, гірко горювала, п’ять літ пропадом пропадала (Грицько Григоренко).
пропади́ / рідше пропада́й ти (ви, він, вона́ і т. ін.) про́падом (рідше пра́хом). Уживається для вираження крайнього незадоволення, великого обурення ким-, чим-небудь; згинь, хай згине. — Іди он до свого верстата й працюй.— А пропади ти пропадом! — махнув рукою Максим (Д. Ткач); — Х-хох! — зітхнув диякон і погасив недогарок. — А пропади ти пропадом! Отак і вдома, хоч цілий вечір рота не роззявляй… Ох-хо-хох… (Василь Шевчук); ..Кому черево наросте аж вище носа, а тобі жили тягтиме, пропади воно прахом (М. Коцюбинський).
Значення в інших словниках
- пропадом — про́падом прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- пропадом — ПРО́ПАДОМ, присл.: ◇ Бода́й про́падом пішло́ див. піти́; Неха́й (хай) за ним (за не́ю, за ва́ми і т. ін.) земля́ про́падом див. земля́; Пропада́ти (пропа́сти) про́падом див. пропада́ти; Пропади́ / пропада́й ти (він, вона́ і т. ін. Словник української мови у 20 томах
- пропадом — ПРО́ПАДОМ, присл,: ◊ Пропада́ти про́падом див. пропада́ти; Пропади́ (пропа́ло б, пропа́ли б, неха́й би пропа́ло і т. ін.) ти (ви, воно́, все і т. ін.) про́падом див. пропада́ти. Словник української мови в 11 томах