1. Фразеологічний словник української мови

рачки

лі́зти / полі́зти ра́чки. 1. Ледве йти (через сп’яніння, погане самопочуття і т. ін.). А вже Охрім, На глум усім, П’яненький лізе рачки! (П. Гулак-Артемовський); — Так нахлюпався, що додому рачки ліз (Ю. Збанацький); Виходь же завтра навкулачки, Відтіль полізеш, мабуть, рачки (І. Котляревський). 2. до кого. Принижуватися перед ким-небудь; плазувати. лі́зти ра́ком. Так лізьте ж до Енея раком, Плазуйте перед сим трояком (І. Котляревський). 3. Докладати всіх зусиль, щоб домогтися чогось. Та вже хоч і рачки ліз, а свого доконав! (Укр.. присл..).

ра́чки ла́зити. 1. Бути малою дитиною. З Дем’яном Тимофій народився мало не в один день, разом рачки лазив, разом гуси пас (Ю. Смолич). 2. Дуже сміятися. Коли ж свої витівки показував клоун, усі так сміялися, рачки лазили (З газети). аж ра́ка ла́зити. Кілька разів так дурили хлопці Йойну, а самі сміються, аж рака лазять (І. Франко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рачки — ра́чки прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. рачки — присл., розм. Спираючись на обидві долоні і на обидва коліна. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. рачки — РА́ЧКИ, присл., розм. Спираючись на обидві долоні й на обидва коліна. Василина й Марія поспинались рачки і насилу встали на ноги (І. Нечуй-Левицький); Фельдшер викотився з лав перед Чубенкові очі і впав, потім став рачки, мов хотів завити на сонце (Ю. Словник української мови у 20 томах
  4. рачки — ра́чки спираючись на долоні й на коліна (м, ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. рачки — РА́ЧКИ розм. (на долонях і колінах), КАРЯ́ЧКИ (КАРА́ЧКИ) розм., РАЧКУВА́ТО розм.; НАКАРЯ́ЧКИ (НАКАРА́ЧКИ) розм., НАВКАРА́ЧКИ розм. (перев. стати, сісти); НАКАРЯ́ЧКАХ (НАКАРА́ЧКАХ) розм. (перев. стояти, сидіти). А я тую бистру річку Рачки перелізу (П. Словник синонімів української мови
  6. рачки — Ра́чки, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. рачки — РА́ЧКИ, присл., розм. Спираючись на обидві долоні і на обидва коліна. Василина й Марія поспинались рачки і насилу встали на ноги (Н.-Лев., II, 1956, 116); Фельдшер викотився з лав перед Чубенкові очі і впав, потім став рачки, мов хотів завити на сонце (Ю. Словник української мови в 11 томах
  8. рачки — Рачки нар. = раком. Робити, хоч києм бити, а їсти, хоч рачки лізти. Ном. № 12184. Евандр у хату рачки ліз. Котл. Ен. V. 16. Словник української мови Грінченка