репутація

підмо́чувати (хита́ти) / підмочи́ти (розхита́ти) репута́цію (авторите́т). Певними вчинками, діями і т. ін. створювати негативну думку про кого-небудь, заплямовувати когось. Народжена дитина не захотіла підмочувати чисту репутацію святого отця і вирішила стати янголятком — умерти (Ф. Малицький); Треба, щоб це було недозволеною річчю — хитати репутації тих, чиєю творчістю ми хочемо збагатити нашу духовну скарбницю (О. Кундзич); Історія з капустою сильно підмочила репутацію Миколи Проця (В. Бабляк); Знову п’ятірня (Авксентія Веремійовича) повзає по лисині .. — Підмочив Василь свій авторитет. Оте чаркування… (В. Большак). підмо́чена репута́ція. — Репутація в мене підмочена, Дмитре Івановичу,— згодом озвався Бубон .. Всі вважають мене якимсь… баламутом (Ю. Збанацький).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

репутація — репута́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
репутація — Реноме, у. слава, п! ПРЕСТИЖ, АВТОРИТЕТ. Словник синонімів Караванського
репутація — [реипутац'ійа] -йі, ор. -йеійу Орфоепічний словник української мови
репутація — -ї, ж. Загальна думка про кого, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
репутація — див. реноме, фама Словник чужослів Павло Штепа
репутація — РЕПУТА́ЦІЯ, ї, ж. Громадська думка про кого, що-небудь. [Таль:] Ви забули про мою репутацію! Я зовсім не з тих дам, які так безсоромно нехтують цим (Є. Кротевич); Станіслав Адамович Сохачевський .. мав репутацію доброго спеціаліста (М. Олійник). Словник української мови у 20 томах
репутація — репута́ція (франц. reputation, від лат. reputatio – міркування, роздум) загальна думка про окрему особу; групу або колектив людей. Словник іншомовних слів Мельничука
репутація — РЕПУТА́ЦІЯ (громадська думка про когось, щось), РЕНОМЕ́, І́МІДЖ, СЛА́ВА. Данько мав у школі репутацію недисциплінованого, його звали ледарем (Ю. Мокрієв); Реноме нігіліста незабаром закріпилося за Петрусем непохитно (А. Словник синонімів української мови
репутація — Репута́ція, -ції, -цією; -та́ції, -цій Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
репутація — РЕПУТА́ЦІЯ, ї, ж. Громадська думка про кого, що-небудь. [Таль:] Ви забули про мою репутацію! Я зовсім не з тих дам, які так безсоромно нехтують цим (Крот., Вибр., 1959, 497); Станіслав Адамович Сохачевський.. мав репутацію доброго спеціаліста (М. Ол. Словник української мови в 11 томах
репутація — рос. репутация загальна думка, що створилась навколо кого-небудь, чого-небудь (людини., фірми або товару). Eкономічна енциклопедія