розглядини

на огля́дини (на обзо́рини, на розгля́дини), зі сл. пої́хати, відпра́витися і т. ін., етн. Подивитися, як живе родина дівчини, що стане невісткою,— майбутні свати. (Тетяна:) То ти ж її (молоду) привезеш до нас, покажеш? Може б, ми з старим поїхали на оглядини: так годиться (І. Карпенко-Карий); Існував звичай перед сватанням дівчини йти до неї на “обзорини” (Гуцульщина); // Подивитися, як живе хтось, який вигляд чого-небудь і т. ін. Ходив я туди (до ґаздів) не на обзорини, ані з якогось ніби патріотичного обов’язку, а просто тому, що мені там було добре, бо пригадувалися якісь давні щасливі часи, бо там не було облуди (Б. Лепкий); — Якщо ви приїхали на розглядини, то дивиться самі і судіть, як велить совість,— і Марина повела гостя по своєму господарстві (С. Чорнобривець).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розглядини — розгля́дини множинний іменник Орфографічний словник української мови
  2. розглядини — -дин, мн. 1》 Дія за знач. розглядати 1). 2》 етн. Старовинний український обряд знайомства молодого та його рідні з молодою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розглядини — РОЗГЛЯ́ДИНИ, дин, мн. 1. Дія за знач. розгляда́ти 1. Така висока честь дуже не сподобалась Радюкові. Він бачив, що його вивели на розглядини перед якимись маркізами (І. Нечуй-Левицький); Ні!... Словник української мови у 20 томах
  4. розглядини — ОГЛЯ́ДИНИ мн., етн. (обряд знайомства молодого і його рідні з молодою), РОЗГЛЯ́ДИНИ, ОБЗО́РИНИ діал. У неділю були оглядини в Чіпки (Панас Мирний); Раніше бувало назнає парубок дівчину, то зараз же й скаже батькові та матері... Словник синонімів української мови
  5. розглядини — РОЗГЛЯ́ДИНИ, дин, мн. 1. Дія за знач. розгляда́ти 1. Така висока честь дуже не сподобалась Радюкові. Він бачив, що його вивели на розглядини перед якимись маркізами (Н.-Лев., І, 1956, 559); Ні!... Словник української мови в 11 томах
  6. розглядини — Розглядини, -дин ж. мн. = розгляд 3. Чуб. IV. 95. На розглядини їдуть батько й мати молодої, брат. Грин. III. 531. Словник української мови Грінченка