1. Фразеологічний словник української мови

розлучитися

душа́ проща́ється (розлуча́ється) / попроща́лася (розлучи́лася) з ті́лом. Хто-небудь помирає. Панський сторож .. тяжко дише.. Ось розкриває очі… То ними світить докора? Чи посилає прокльони?.. Ні, то душа прощається з тілом (Панас Мирний).

розлучи́тися зі сві́том (з життя́м). Умерти. (Таранець:) Горе та лихо, лихо та горе, одно за одним іде.., напада на чоловіка, душить його, а він не хоче розлучитись з світом (Г. Квітка-Основ’яненко); Його повісили сірим світанком під жахливі крики цілої тюрми. Молодий мрійник розлучився з життям під гуркіт і шал нашого протесту (Ю. Яновський).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розлучитися — розлучи́тися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розлучитися — див. розлучатися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розлучитися — РОЗЛУЧИ́ТИСЯ див. розлуча́тися. Словник української мови у 20 томах
  4. розлучитися — ПОКИДА́ТИ кого (позбавляти кого-небудь свого товариства, своїх турбот, догляду тощо), ЗАЛИША́ТИ, ЛИШАТИ, РОЗЛУЧА́ТИСЯ з ким, ІТИ́ (ЙТИ) від кого (перев. про подружжя, коханців). — Док.: поки́нути, зали́шити, лиши́ти, розлучи́тися, піти́. Словник синонімів української мови
  5. розлучитися — РОЗЛУЧИ́ТИСЯ див. розлуча́тися. Словник української мови в 11 томах
  6. розлучитися — Розлуча́тися, -ча́юся, -єшся сов. в. розлучи́тися, -чу́ся, -чишся, гл. Разлучаться, разлучиться. Лучче було не любиться, ніж тепера розлучиться. н. п. Словник української мови Грінченка