розібрати

(аж) сміх бере́ (розбира́є) / узя́в (розібра́в) кого і без додатка. Комусь хочеться сміятися, стає смішно. Аж сміх бере, як подивлюся, Що перед ним (Левом) усяка твар тремтить (Л. Глібов); Засміявся (піп) тихим старечим сміхом. Його бесідницю, видно, сміх не брав (Леся Українка); — Ще більше розбирає мене сміх (М. Стельмах); Її аж сміх узяв від чудних комашачих викрутасів (Панас Мирний).

без півлі́три (без півлі́тра) не розбере́ш (не розбере́шся), жарт. Дуже важко що-небудь зрозуміти. — Діла, брат. Такі діла, що без півлітри не розбереш (Ю. Збанацький); — Хто ж винен?..— дивувався Петрюк.— Дідько його знає…— Кифір чорним пальцем розгладжував брови, тер бороду, пропогоджувавсь.— Тут без півлітра не розберешся… (В. Бабляк).

Госпо́дь (хто, святи́й і т. ін.) (його́) розбере́ що і без додатка. Ніхто не знає, не можна зрозуміти чого-небудь; невідомо, незрозуміло. Хто там правий, а хто винуватий — Господь його розбере (Панас Мирний); Господь розбере, що воно там робиться (З газети); А врешті, хто його розбере тепер, куди ми посуваємось, коли більшість наших людей і сама того не знає, а так якось бреде навмання (Леся Українка).

(і) (сам) чорт (біс) не розбере́ (не пізна́є), грубо. Зовсім нічого не зрозуміло або не відомо. Ведмідь реве, і корова реве, а хто кого дере — і сам чорт не розбере (Укр.. присл..); Сам чорт не пізна, яка з дівчини вийде молодиця (М. Номис); (Горлов:) Ти, браток, поменше б говорив, Сиплеш, наче горохом, біс не розбере (О. Корнійчук).

лю́ди ніч (по шматка́х) розібра́ли. Настав ранок; розвиднілося. — І де це ти, чоловіче, чапиш ото до такої пори? — незлобливо, більше з співчуттям, запитала вона.— Вже люди ніч розібрали, а ти ніяк з тою зборнею не розпрощаєшся... (А. Іщук); Коли місяц переплив через середину неба, Юрій Дзвонар .. вклонився гулянню: — Чуєте, добрі люди вже ніч по шматках розібрали, а півні нагогошуються, щоб ранок проспівати. То не час вам, сякі не такі, додому лепіти? (М. Стельмах).

перебира́ти (розбира́ти) / перебра́ти (розібра́ти) по кісточка́х ((усі́) кісточки́, (усі́) жи́лочки) кого, що, зневажл. 1. До дрібниць характеризувати, оцінювати кого-, що-небудь, займаючись пересудами. “Та замовчіть ви, язикаті!” — жбурляє цигарку Петро і береться за лопату.— “Звикли всіх по кісточках перебирати” (М. Чабанівський); — Перебирають один одного по кісточках — то із заздрощів, то з власної неприязні (І. Цюпа); Наперед уже уявляв їхню зустріч .. Перебравши кісточки однокурсників, перейдуть до викладачів, згадуватимуть їхні дивацтва (Є. Гуцало); Безжалісні дівчатка почали по кісточках розбирати нового вчителя (О. Іваненко); // Дуже лаяти, ганьбити кого-небудь. І не було того дня, щоб не було суду над Яковом; вона .. перебирала усі жилочки його,— так не ворогують чужі, так не гризуться запеклі вороги (Панас Мирний). розбира́лося по кісточка́х, безос. І далі вже розбиралося по кісточках Уласа. Наприкінці із усіма подробицями описувалося, як і при яких обставинах Улас підривав авторитет Гната і які слова говорив при цьому (Григорій Тютюнник). 2. Глибоко обдумуючи, детально аналізувати що-небудь. Скільки раз за ці два місяці перебрав по кісточках Іван Федорович своє життя (З газети); — Перш ніж почати працювати із цим приладдям, мусимо оцю роботу — показав Петро Михайлович малюнок на папері — розібрати по кісточках (С. Васильченко).

хміль розбира́є / розібра́в кого. Хто-небудь починає п’яніти. Він дивився та сміявся, як хміль розбирав її (Панас Мирний).