1. Фразеологічний словник української мови

справжній

назива́ти / назва́ти ре́чі їх (свої́ми, вла́сними, спра́вжніми і т. ін.) імена́ми. Говорити про кого-, що-небудь прямо, відверто, недвозначно і т. ін., не добираючи делікатних слів чи виразів. Він саме оповідав тепер подробиці любовних своїх авантюр, називаючи речі їх іменами (Г. Хоткевич); — Ви ображаєте мене, молодий чоловіче! — Зовсім ні. Я називаю речі своїми іменами (В. Речмедін).

пока́зувати (відкрива́ти) / показа́ти (відкри́ти) своє спра́вжнє (ді́йсне) обли́ччя. Розкривати свої справжні погляди, наміри, риси характеру і т. ін. — Годі! — прошепотів я крізь зуби.— Кричиш? Ось ти й показав своє справжнє обличчя! — мало не плачучи, мовила Настка (П. Автомонов); Я порішив чекати доказів своєї правоти .. Ждати довелося недовго. Ванновський скоро показав своє дійсне обличчя (Г. Хоткевич).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. справжній — (який є в дійсності) дійсний, правдивий, достеменний, реальний, фактичний, (про документи) непідробний, книжн. автентичний, (з досконалістю) повноцінний, (як інші) типовий. Словник синонімів Полюги
  2. справжній — спра́вжній прикметник Орфографічний словник української мови
  3. справжній — Істинний, правдивий, чистий <�тобі>, дійсний, не уявний, р. формений; (- квітку) реальний, не штучний, не фіктивний, не підроблений; (зміст) неперекручений; (підпис) автентичний; (майстер) з ласки Божої; справдешній. Словник синонімів Караванського
  4. справжній — I дійсний, достеменний, достотний, непіддільний, нестеменний, правдешній, правдішній, справдешній, справдішній, справедливий (рідк.), справжнісінький, сутий (рідк.), щирий II див. досконалий Словник синонімів Вусика
  5. справжній — [спраўжн'ій] м. (на) -н'ому/-н'ім; ж. -н'а; с. -н'еи; мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  6. справжній — -я, -є. 1》 Який є насправді, в дійсності; істинний, дійсний. || Не штучний, не підробний. || Щирий, не вдаваний. 2》 Який відповідає певним вимогам, який є досконалістю, взірцем, ідеалом чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. справжній — СПРА́ВЖНІЙ, я, є. 1. Який є насправді, в дійсності; істинний, дійсний. Зараз справжня весна, дерева в цвіту, повно квіток (М. Коцюбинський); Сумніву не було: це було справжнє кам'яне вугілля. Словник української мови у 20 томах
  8. справжній — ГОТО́ВИЙ (який досяг необхідної майстерності й може виконувати відповідні обов'язки), ЗАКІ́НЧЕНИЙ, ГОТОВІ́СІНЬКИЙ розм. — Чи бачили таке!.. Готовий хлібороб, одним словом (А. Головко); Її суджений, закінчений богослов, був сином священика (Н. Словник синонімів української мови
  9. справжній — Спра́вжній, -ня, -нє Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. справжній — СПРА́ВЖНІЙ, я, є. 1. Який є насправді, в дійсності; істинний, дійсний. Зараз справжня весна, дерева в цвіту, повно квіток (Коцюб., III, 1956, 427); Сумніву не було: це було справжнє кам’яне вугілля. Словник української мови в 11 томах
  11. справжній — Справжній, -я, -є Дѣйствительный, настоящій. Се вже бабі справжні радощі. Г. Барв. 501. Словник української мови Грінченка