1. Фразеологічний словник української мови

срібник

Ю́дині (Іу́дині) срібняки́ (срі́бники). Винагорода за зраду. Вони не знають, в купюрах якої країни одержуватимуть надалі свої Іудині срібники (З газети); — Цьому нечестивцю і тридцять срібників не обтяжать ні кишені, ні совісті… (М. Стельмах); — Купили тебе не за тридцять срібників, а за булаву та клейноди (З. Тулуб).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. срібник — срі́бник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. срібник — -а, ч. 1》 Перша срібна монета, що її карбували в Київській Русі в 10-11 ст. 2》 Те саме, що срібняк. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. срібник — СРІ́БНИК, а, ч. 1. Перша срібна монета, що її карбували в Київській Русі в Х-XI ст. Відвідувачам [музею] цікаво подивитись на .. срібники великих князів Володимира, Святополка, Ярослава Мудрого (з газ. Словник української мови у 20 томах
  4. срібник — ГРО́ШІ (металеві й паперові знаки, що є мірою вартості при купівлі й продажу), ГРО́ШИКИ розм., ГРОШЕНЯ́ТА розм., КАЗНА́ розм., жарт., КОПІ́ЙКА збірн. розм., МОНЕ́ТА збірн. розм., ГРІШ збірн., розм., ГРОШВА́ збірн. фам., ФІНА́НСИ розм., жарт. Словник синонімів української мови
  5. срібник — СРІ́БНИК, а, ч. 1. Перша срібна монета, що її карбували в Київській Русі в Х-XI ст. Відвідувачам [музею] цікаво подивитись на.. срібники великих князів Володимира, Святополка, Ярослава Мудрого (Літ. Укр., 7.Х 1969, 4). 2. Те саме, що срібня́к. Словник української мови в 11 томах
  6. срібник — Срібник, -ка м. = срібняк. Найшов два срібника, се б то два срібних карбованця. Грин. II. 180. Словник української мови Грінченка