1. Фразеологічний словник української мови

тріск

з трі́ском, зі сл. провали́тися, ви́гнати, розпа́стися і т. ін. Дуже ганебно. Подав Петько до індустріального. Одначе виявився слабаком з математики і з тріском провалився на вступних екзаменах (В. Большак); Розлетівся і мій гурток, як кажуть, з тріском, а його ватажок вилетів з того села назавжди (С. Васильченко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тріск — тріск іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. тріск — ТРІСК, у, ч. 1. Різкий звук, який утворюється, коли щось ламається, лопається, тріскає, розривається. Чути було вигуки, оклики, тріск ламаних меблів (І. Франко); Почув [Іван] ще тріск кості, гострий до нестерпучості біль, що скорчив тіло (М. Словник української мови у 20 томах
  3. тріск — -у, ч. 1》 Різкий звук, який утворюється, коли щось ламається, лопається, тріскає, розривається. || Шум від різких, коротких ударів, стуків, пострілів тощо. || Шум, який утворюється під час згоряння чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. тріск — ЛЯЩА́ННЯ (видавання різких пронизливих звуків), ЛЯСК, ЛЯ́СКІТ, ТРІСК, ТРІ́СКІТ. Їх (лісові хащі) переріже залізниця, звірі й птахи втечуть подалі від гомону й лящання заліза (О. Словник синонімів української мови
  5. тріск — ТРІСК, у, ч. 1. Різкий звук, який утворюється, коли щось ламається, лопається, тріскає, розривається. Чути було вигуки, оклики, тріск ламаних меблів (Фр., VI, 1951, 155); Почув [Іван] ще тріск кості, гострий до нестерпучості біль, що скорчив тіло (Коцюб. Словник української мови в 11 томах