улучити

потра́пити (попа́сти, улу́чити і т. ін.) в ціль (у (са́му) то́чку). 1. Сказати, зробити саме те, що треба. — Вони (селяни) мене бояться ..— З якої речі? — У мене таке враження.— О-о,— зрадів Сергій.— Потрапили у саму точку (Григорій Тютюнник). 2. Виявитися, бути доречним у певній ситуації. Натяк її (Ольги) одразу потрапив у ціль, породивши в ньому страх (А. Шиян).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. улучити — улу́чити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. улучити — [ўлучиетие] = влучити -чу, -чиеш; нак. -уч, -учтеи Орфоепічний словник української мови
  3. улучити — УЛУ́ЧИТИ див. влуча́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. улучити — Одержати, знайти, досягти Словник застарілих та маловживаних слів
  5. улучити — ВЛУ́ЧИТИ (УЛУ́ЧИТИ) (про людину — кидаючи щось або стріляючи, потрапляти в ціль; про стрілу, кулю і т. ін. — досягати цілі), ВЦІ́ЛИТИ (УЦІ́ЛИТИ), ПОЦІ́ЛИТИ, УДА́РИТИ (ВДА́РИТИ), ПОТРА́ПИТИ, ПОПА́СТИ, ЛУ́ЧИТИ розм., ВГАТИ́ТИ (УГАТИ́ТИ) розм. Словник синонімів української мови
  6. улучити — УЛУЧИ́ТИ див. влуча́ти. Словник української мови в 11 томах
  7. улучити — Улучити см. улучати. Словник української мови Грінченка