збиток

збиток, род. збитку

це фактичні або можливі економічні і соціальні втрати і (або) погіршення природного середовища, що виникають в результаті якихось явищ, подій, дій – упущена вигода, невиробничі витрати і матеріальні втрати.

Якщо збиток вищий критичного, то дана подія характеризується як несприятлива, загрозлива (Качинський).

Ймовірнісна міра виникнення техногенних і природних явищ супроводжується формуванням та дією шкідливих факторів і нанесенням при цьому збитків (Качинський).

Джерело: Термінологічний тлумачний словник-мінімум для студентів фізико-технічного інституту на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. збиток — Недобрий жарт; вчинок із злісним наміром [II] — розкіш [V] Словник з творів Івана Франка
  2. збиток — зби́ток іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. збиток — Зби́ток. Витрати. ● Позволити собі на такий збиток — дозволити собі на таку розкіш (такі витрати). Ніякий монарх европейский не може собі позволити на такий збиток і такі вигоди, з якими їздить американьский король зелізничий Геррімен (Harriman) (Б. Українська літературна мова на Буковині
  4. збиток — [збиток] -тку, м. (ў) -тку, мн. -ткие, -тк'іў Орфоепічний словник української мови
  5. збиток — див. збитки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. збиток — ЗБИ́ТОК перев. мн. (матеріальна втрата), УТРА́ТА (ВТРА́ТА) мн., НА́КЛА́Д розм.; ПРО́ГРАШ (перев. внаслідок азартної гри). Дорожив (Кіндрат) власним добром, не допускав збитків (О. Словник синонімів української мови
  7. збиток — Зби́ток, -тку; зби́тки, -тків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. збиток — ЗБИ́ТОК див. зби́тки. Словник української мови в 11 томах
  9. збиток — Зби́ток, -тка м. Чаще во мн. ч.: збитки. 1) Изобиліе, излишество. Живуть пани у збитках і горя не знають. Берд. у. Великі збитті усякого добра. Левиц. І. 466. 2) — робити. Проказничать. Словник української мови Грінченка