солітон

солітон, род. солітону, мн. солітони, род. мн. солітонів

(від англ. solitary wave – одинока хвиля)

структурно стійка усамітнена (відокремлена) хвиля, що розповсюджується в нелінійному середовищі, локалізована у просторі, де рухається з постійною швидкістю; не змінюється після зіткнення з собі подібним.

Дисипативні солітони є стійкими структурами, локалізованими внаслідок балансу вводу і виводу енергії в нелінійному середовищі чи системі (Паригін, Балакший).

Щоб продемонструвати оптичне збудження вихревого солітону, ми починаємо з виключеного стану бістабільного лазеру (Чен).

Джерело: Термінологічний тлумачний словник-мінімум для студентів фізико-технічного інституту на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. солітон — СОЛІТО́Н див. соліто́ни. Словник української мови у 20 томах