взяти

Значення в інших словниках

1. взяти — взя́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
2. взяти — док., ухопити, схопити, грабонути; (води) набрати, зачерпнути; (з землі) зібрати; (силою) здобути, загарбати, захопити, оволодіти, (нечесно) поцупити, забрати, відібрати, привласнити; (на працю) найняти, прийняти, поставити; (в шию) дістати... Словник синонімів Караванського
3. взяти — взятий, взятися, взяття див. узяти, узятий і т. д. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. взяти — ВЗЯ́ТИ див. узя́ти. Словник української мови у 20 томах
5. взяти — взя́ти: ◊ взя́ти за ба́ри → бари ◊ взя́ти за ба́рки → барки ◊ взя́ти за ду́пу → дупа ◊ взя́ти за фрак → фрак ◊ взя́ти за яйо́ла → яйола ◊ взя́ти на карко́ші (корко́ші) → каркоші Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. взяти — Беру, береш, недок., взяти, візьму, візьмеш, док., злоч. Хапати, заарештовувати. Другий хлопець благополучно злиняв, а Віталіка взяли (Д. Корчинський). Словник сучасного українського сленгу
7. взяти — бода́й (щоб) тебе́ (його́, вас, їх і т. ін.) взяла́ лиха́ годи́на, лайл. Уживається для вираження незадоволення, обурення ким-, чим-небудь, зневаги до когось—чогось або недоброго побажання комусь. — Грішу! — подумав Харитон. Фразеологічний словник української мови
8. взяти — АРЕШТУВА́ТИ (піддати арештові, позбавити волі), ЗААРЕШТУВА́ТИ, ЗАБРА́ТИ, УЗЯ́ТИ (ВЗЯ́ТИ) розм.; ЗАТРИ́МАТИ, ЗАДЕРЖА́ТИ розм. (перев. про випадковий або несподіваний арешт); СПІЙМА́ТИ, ПІЙМА́ТИ, ЗЛОВИ́ТИ, СХОПИ́ТИ розм., ЗЛА́ПАТИ розм. Словник синонімів української мови
9. взяти — Взя́ти, візьму́, ві́зьмеш, ві́зьмуть; взяв, взяла́; візьми́, візьмі́м, візьмі́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. взяти — ВЗЯ́ТИ, ВЗЯ́ТИЙ, ВЗЯ́ТИСЯ, ВЗЯ́ТОК, ВЗЯТТЯ́ див. узя́ти, узя́тий і т. д. Словник української мови в 11 томах