вус

Він собі на вус мотає.

Уважно слухає, щоб запам'ятав добре.

В кого чорний вусок, тому рибки кусок.

Молодого всі люблять і догаджають.

Вуса хай будуть тихо, як бороду голять.

Най тебе не обходить чужа справа. Давно було в моді голити бороду, а вуси ні.

Вуса, як у джуса.

Великі, довгі вуса.

Як би тітка мала вуса, то б дятьком була.

Насміх з женщини, яка хоче старшинувати.

У кого чорний вусок, тому риби шматок, а в кого сива борода, тому і юшки шкода.

Молодого всі люблять і догоджають йому, а за старого ніхто не дбає.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вус — вус іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. вус — див. вуса. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вус — ВУС див. ву́са. Словник української мови у 20 томах
  4. вус — і (рідше ні, на́віть) ву́сом (брово́ю) не моргну́ти. Не звертати (не звернути) ніякої уваги на що-небудь; не (з)реагувати. Приговорює (Охрім): “Кабака гарна, терла жінка Ганна!..” Солдат нічичирк! і усом не моргне (Г. Фразеологічний словник української мови
  5. вус — ОСТЮ́К (ГОСТЮ́К) (довгий щетинистий вусик на колосковій лусці у багатьох злаків), ОСТЬ рідше, ВУС розм., ОСТ заст. рідко. Хоч їли гречаний та житній хліб з остюками, проте голодні не сиділи (О. Донченко); Тверді пшениці мають остистий колос. Їх ості довші за колос і спрямовані вгору (з посібника). Словник синонімів української мови
  6. вус — ВУС див. ву́са. Словник української мови в 11 томах
  7. вус — Вус, -са м. см. ус. Словник української мови Грінченка