1. Приповідки або українсько-народня філософія

гудити

Доки не згудить, доти й не купить.

Хоч і бажає купити товар, то каже, що нездалий.

Хоч і гудить, але любить.

Обмовляє дівчину, аби хто інший не посватав.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гудити — гу́дити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. гудити — Критикувати, осуджувати, не похваляти, ганити, кобенити, шпетити, п. судити судом, с. ГАНЬБИТИ, ганьбувати, ОСЛАВЛЯТИ, ославлювати, знеславлювати. Словник синонімів Караванського
  3. гудити — -джу, -диш, недок., перех. і без додатка. Виносити осуд, виражати незадоволення; ганити; прот. хвалити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. гудити — див. ганьбити Словник синонімів Вусика
  5. гудити — ОСУ́ДЖУВАТИ (виявляти негативне, несхвальне ставлення до кого-, чогонебудь, висловлювати невдоволення), ЗАСУ́ДЖУВАТИ, СУДИ́ТИ, ГУ́ДИТИ, ОГУ́ДЖУВАТИ (ОБГУ́ДЖУВАТИ розм.), ГА́НИТИ, ПЛЯМУВА́ТИ, ОСУДЖА́ТИ рідше, ПЛЯМИ́ТИ рідше, ГАНЬБИ́ТИ підсил. Словник синонімів української мови
  6. гудити — Гу́дити, гу́джу, -диш кого, що; не гудь, не гу́дьте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. гудити — ГУ́ДИТИ, джу, диш, недок., перех. і без додатка. Виносити осуд, виражати незадоволення; ганити; протилежне хвалити. Привів я стригуна до підвід, і землячки почали оглядать: інші хвалили, .. інші гудили (Збірник про Кроп. Словник української мови в 11 томах
  8. гудити — Гудити, -джу, -диш гл. Хулить, осуждать, порицать. Мет. 410. Судите, гудите, а сами такії. Лукаш. 79. Здорові будьмо, та себе не гудьмо. посл. Словник української мови Грінченка