догана

Значення в інших словниках

1. догана — дога́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. догана — Осуд, несхвалення, засудження, осудження, огуда, р. погудка, гана; (від учителя) нотація, мораль, жм. молитва, з. нагана. Словник синонімів Караванського
3. догана — -и, ж. Засудження, несхвалення чиєї-небудь поведінки, чиїхось учинків і т. ін.; осуд. || Офіційна негативна оцінка чиїх-небудь учинків, чийогось ставлення до роботи і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. догана — див. кара Словник синонімів Вусика
5. догана — ли́цар без стра́ху́ і дога́ни, книжн. Людина великої сили волі і високих моральних якостей. (Орест:) Я знаю, що ви лицар без страху і догани (Леся Українка). ли́цар без дога́ни й страху́. Ми лицарі всі без догани й страху, Ми в серці ховали не марну пиху, а цноти, що зрощує слава (Леся Українка). Фразеологічний словник української мови
6. догана — ДОГА́НА (вияв несхвального, негативного ставлення до чиєїсь поведінки, вчинків тощо), НАГІ́НКА розм., ГА́НА заст., НАГА́НА діал.; О́СУД (ОСУ́ДА рідше) (перев. з боку громадськості, певної групи людей); НОТА́ЦІЯ, ПРОЧУХА́Н розм., ПРОЧУХА́НКА розм. Словник синонімів української мови
7. догана — ДОГА́НА, и, ж. Засудження, несхвалення чиєї-небудь поведінки, чиїхось учинків і т. ін.; осуд. Краще розумна догана, ніж дурна похвала (Укр.. присл.., 1955, 394); І поет від свого люду Не почує слів догани (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
8. догана — Догана, -ни ж. 1) Порицаніе, хула; упрекъ. Догана мудрого більше стоїть, як похвала дурного. Ном. № 5686. 2) Недостатокъ, порокъ. А що мені за догана, що я руда та погана — за те мій батько багач. Чуб. V. 1139. догану дати. Словник української мови Грінченка