1. Приповідки або українсько-народня філософія

пастух

Без пастуха вівці не стадо.

Без провідника громада не є громадою.

Який пастух, така й череда.

Який провідник, така й громада.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пастух — (той, хто пасе) чабан, гуртівник, стадник, чередник, (овець) вівчар, (свиней) свинопас, свинар. Словник синонімів Полюги
  2. пастух — пасту́х іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. пастух — Пастир, (череди) чередник, (табуна) стадник; (овець) чабан, вівчар, р. гайдар, ватажник; (свиней) свинопас; (чий фах скотарство) скотар; пастушок. Словник синонімів Караванського
  4. пастух — I ватажник (кіз), вівчар, волопас, гайдар (великої рогатої худоби), гусік (гусей), гусятник, козар, козопас, конопас, пастушеня, пастушок, підпасач, підпасич, підпасок, скотар, чабан, чабанчук, чередар, чередниченько, чередник і чередник II див. місяць Словник синонімів Вусика
  5. пастух — [пастух] -уха, м. (на) -ухов'і /-уху, кл. -ушеи, мн. -ухи, -ух'іў Орфоепічний словник української мови
  6. пастух — -а, ч. Той, хто пасе стадо, череду, отару і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. пастух — ПАСТУ́Х, а́, ч. Той, хто пасе стадо, череду, отару і т. ін. На далекому обрії засвітилося багаття – то пастухи розпалили вогнище (Г. Хоткевич); На лісовій галявині під доглядом пастухів паслися корови й коні (О. Донченко). Словник української мови у 20 томах
  8. пастух — (-a) ч.; мол. Той, хто любить контролювати інших. ПСУМС, 51. Словник жарґонної лексики української мови
  9. пастух — ПАСТУ́Х (той, хто пасе стадо, череду тощо), ПА́СТИР заст.; ТАБУ́ННИК, ГУРТІВНИ́К, СТА́ДНИК заст., СТАДА́Р діал. (той, хто пасе табун коней, верблюдів тощо); ЧЕРЕДНИ́К (перев. великої рогатої худоби); ЧАБА́Н, ВІВЧА́Р, ВАТА́ЖНИК заст., ГАЙДА́Р діал. Словник синонімів української мови
  10. пастух — Пасту́х, -ха́; -тухи́, -хі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. пастух — ПАСТУ́Х, а́, ч. Той, хто пасе стадо, череду, отару і т. ін. На далекому обрії засвітилося багаття — то пастухи розпалили вогнище (Хотк., І, 1966, 90); На лісовій галявині під доглядом пастухів паслися корови й коні (Донч., II, 1956, 62). Словник української мови в 11 томах
  12. пастух — Пастух, -ха м. Пастухъ. А овечка й каже: то ж то треба пастуха слухать, як пасе. Рудч. Св. І. 41. ум. пастушок. Словник української мови Грінченка