сісти

Де сів, там сів, аби дещо з'їв.

Мені байдуже де буду сидіти, аби добре наївся.

Є де сісти, та нема що з'їсти.

Про бідного господаря, що хоч мав свою хату, та голодував.

Сів каменем тихо, тай думає лихо.

Присмирнів, та це певно, щоб більше лихо скоїти.

Сів собі, як доброго року.

Коли в гарячий час роботи, сидить хто бездільно.

Сідай на землю, та ноги спусти.

Глум з гордого.

Сядь собі де будь, от коло мене тут.

Так дражнять хлопці дівчат, щоб прийшли сідати коло них.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

сісти — сі́сти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
сісти — [с’істие] с'аду, с'адеиш; нак. с'ад', с'ад'теи Орфоепічний словник української мови
сісти — див. сідати. Великий тлумачний словник сучасної мови
сісти — СІ́СТИ див. сіда́ти. Словник української мови у 20 томах
сісти — сі́сти: ◊ ні сі́ло ні впа́ло ні з того ні з сього; раптово, несподівано (м, ср, ст): Одного пізнього вечора, коли ми зі Степаном йшли від головного двірця вулицею Городоцькою, він ні сіло ні впало запропонував мені: “Гавкаймо!” Я до нього: “Що ти, здурів? Це ж ніч!” – “Тим краще” (Мельник) Лексикон львівський: поважно і на жарт
сісти — не дава́ти / не да́ти (і) пили́ні (пороши́ні, пороши́нці, пили́нці і т. ін.) впа́сти (сі́сти). 1. на кого. Дбайливо доглядати, опікати кого-небудь, піклуватися про когось, щось. Він знав Іру за білоручку, на яку мати не давала впасти пилинці (П. Фразеологічний словник української мови
сісти — ЗАХО́ДИТИ (про небесні світила — спускатися за лінію обрію), ЗАКО́ЧУВАТИСЯ, СІДА́ТИ, ОСІДА́ТИ, ПА́ДАТИ, ХОВА́ТИСЯ, ЗАПАДА́ТИ розм. — Док.: зайти́, закоти́тися, сі́сти, осі́сти, схова́тися, запа́сти. Із-за гаю сонце сходить, За гай і заходить (Т. Словник синонімів української мови
сісти — Сі́сти, ся́ду, ся́деш; сядь, ся́дьмо, ся́дьте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
сісти — СІ́СТИ див. сіда́ти. Словник української мови в 11 томах
сісти — Сісти см. сідати. Словник української мови Грінченка