1. Словник церковно-обрядової термінології

божник

божни́к

І божниця, біжник, біжниця див. кіот 1, 2

Джерело: Словник церковно-обрядової термінології на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. божник — божни́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. божник — -а, ч. Поличка з образами. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. божник — БОЖНИ́К, а́, ч. Поличка з образами (іконами). Його [попа] хата сяла тілько рушниками Та пахущими на божниках квітками (П. Куліш); – Іване, зніми ікону. – Іван поліз до божника і зняв (Б. Словник української мови у 20 томах
  4. божник — КІО́Т церк., БОЖНИ́К церк., БОЖНИ́ЦЯ церк. Жінки увійшли до спочивальні, заставленої важкими кіотами (І. Микитенко); Суворі боги похмуро дивилися з божника на комбрига (Ю. Бедзик); У кутку — коло божниці — лампада (О. Довженко). Словник синонімів української мови
  5. божник — БОЖНИ́К, а́, ч., заст. Поличка з образами. Гафійка мусила нарізати з паперу нових козаків та квіток і обліпити ними стіни од божника аж до дверей (Коцюб., II, 1955, 30); — Іване, зніми ікону. — Іван поліз до божника і зняв (Гр., II, 1963, 408). Словник української мови в 11 томах
  6. божник — Божник, -ка м. = біжник. Чуб. VII. 384. Божник із шитим рушником округи. К. ЧР. 38. 2) рушник-божник. Полотенце для украшенія иконъ. Вас. 168. 3) Продавець иконъ. Словник української мови Грінченка