1. Словник церковно-обрядової термінології

вервиця

ве́рвиця

Замкнена мотузка із зав'язаними вузлами чи нанизаними на неї кульками, призначена для відраховування прочитаних молитов та здійснених поклонів — відзнака ченців усіх ступенів; також використовується й мирянами; чотки

Джерело: Словник церковно-обрядової термінології на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вервиця — ве́рвиця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. вервиця — ВЕ́РВИЦЯ, і, ж. 1. Низка дерев'яних, кістяних, бурштинових і т. ін. намистин або вузликів для відліку прочитаних молитов, поклонів під час молитви, використовувана в ряді релігій; чотки. Мусульманин перебирав бурштинові зерна магометанської вервиці (Н. Словник української мови у 20 томах
  3. вервиця — У Католицькій Церкві набір намистин, з'єднаних почергово по 10 у 5 груп, розділених 1 намистиною; також назва молитви, що полягає у відмовленні 10-ти Богородице Діво, відділених молитвою Отче наш. Універсальний словник-енциклопедія