1. Словник церковно-обрядової термінології

дзвінок

дзвіно́к

І дзвіночок, заст. дзвінець Мініатюрні порожнисті кульки з ударниками всередині на архиєрейському сакосі, кадильницях, каціях

Джерело: Словник церковно-обрядової термінології на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дзвінок — дзвіно́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. дзвінок — -нка, ч. 1》 Зменш. до дзвін I. || Прилад для подавання звукових сигналів, що нагадують звуки цього предмета. 2》 Звукові сигнали, звуки, що подаються, видаються цими предметами. Телефонний дзвінок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дзвінок — дзвінок : ◊ дзвінки́ дзвонять вул. боятися, мати страх (ст)|| = бздіти Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. ДЗВІНОК — • "ДЗВІНОК" - ілюстрований художньо-пед. журнал для дітей та молоді, орган Руського педагогічного товариства, що підпорядковувалося Науковому товариству імені Шевченка. Виходив 1890 — 1914 у Львові двічі на місяць. Редакторами "Д." були О. Барвінський... Українська літературна енциклопедія
  5. дзвінок — див. дзвін Словник синонімів Вусика
  6. дзвінок — Дзвіно́к, дзвінка́; дзвінки́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. дзвінок — ДЗВІНО́К, нка́, ч. 1. Зменш. до дзвін¹. Він, дійшовши до своєї квартири, з усієї сили потяг за ручку дзвінка, котрий несамовито задзвонив (Мирний, III, 1954, 275); *Образно. Роман.. Словник української мови в 11 томах
  8. дзвінок — Дзвінок, -нка м. 1) Колокольчикъ, звонокъ. Греб. 361. Сама як схопить дзвінок — по всіх покоях дзінь-дзінь. МВ. І. 14. 2) мн. дзвонки. раст. Convolvulus sepium. ЗЮЗО. I. 119. 3) Названіе рослаго красиваго веселаго вола. КС. 1898. VII. 46. 4) = дзвенкач. Вх. Пч. II. 10. ум. дзвіночок. Словник української мови Грінченка