1. Словник церковно-обрядової термінології

камилавка

камила́вка

1. Циліндричний головний убір великосхимників і мало-схимників; 2. Частина клобука, що являє собою циліндричний головний убір; 3. Церковна нагорода ієрея, протодиякона та архидиякона, що являє собою розширений доверху циліндричний головний убір

Джерело: Словник церковно-обрядової термінології на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. камилавка — камила́вка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. камилавка — -и, ж. 1》 Високий циліндричний із розширенням догори головний убір з оксамиту, що носять православні священики як відзнаку, нагороду. 2》 У країнах Близького Сходу – шапка з верблюжої вовни. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. камилавка — камила́вка (грец. καμηλαΰκα, від κάμηλος – верблюд) 1. У православних ченців і священиків висока шапка, яку давали за особливі заслуги. 2. У країнах Близького Сходу шапка з верблюжої вовни. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. камилавка — КАМИЛА́ВКА, и, ж. Високий циліндричний із розширенням догори головний убір з оксамиту, що носять православні священики як відзнаку, нагороду. — Не забувайте, що мій дід був тридцять років благочинним, мав камилавку та золотий хрест на грудях (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  5. камилавка — Камилавка, -ки ж. Камилавка. Кафедральний протоєрей високий, чорний і чорнявий, з високою камилавкою на голові. Левиц. Пов. Словник української мови Грінченка