канун

кану́н

І канон, канунник Столик у притворі зі встановленим на ньому розп'яттям та великою кількістю комірок для свічок, пред яким здійснюють заупокійні богослужіння; панахидник

Джерело: Словник церковно-обрядової термінології на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. канун — кану́н іменник чоловічого роду мед, пиво на храмове свято Орфографічний словник української мови
  2. канун — -у, ч., заст. Мед, пиво на храмове свято. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. канун — Передодень Словник чужослів Павло Штепа
  4. канун — КАНУ́Н², у, ч. Світський закон, що його видавав султан. Кожній землі, краю, провінції, місцевості, кожній групі віруючих, племені, ремісникам і землеробам – свій окремий закон, званий рішучим словом “канун” (П. Загребельний). Словник української мови у 20 томах
  5. канун — Храмове свято Словник застарілих та маловживаних слів
  6. канун — КАНУ́Н, у, ч., заст. Мед, пиво на храмове свято. Пішов по канун та там і втонув (Номис, 1864 №10929); Всі взяли по ложці кануну (Л. Янов., І, 1959, 80). Словник української мови в 11 томах
  7. канун — Канун, -ну м. Медъ, который варять къ храмовому празднику. Пішов по канун, та там і втонув. Ном. № 10929. Словник української мови Грінченка