канун
кану́н
І канон, канунник Столик у притворі зі встановленим на ньому розп'яттям та великою кількістю комірок для свічок, пред яким здійснюють заупокійні богослужіння; панахидник
Джерело:
Словник церковно-обрядової термінології
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- канун — кану́н іменник чоловічого роду мед, пиво на храмове свято Орфографічний словник української мови
- канун — -у, ч., заст. Мед, пиво на храмове свято. Великий тлумачний словник сучасної мови
- канун — Передодень Словник чужослів Павло Штепа
- канун — КАНУ́Н², у, ч. Світський закон, що його видавав султан. Кожній землі, краю, провінції, місцевості, кожній групі віруючих, племені, ремісникам і землеробам – свій окремий закон, званий рішучим словом “канун” (П. Загребельний). Словник української мови у 20 томах
- канун — Храмове свято Словник застарілих та маловживаних слів
- канун — КАНУ́Н, у, ч., заст. Мед, пиво на храмове свято. Пішов по канун та там і втонув (Номис, 1864 №10929); Всі взяли по ложці кануну (Л. Янов., І, 1959, 80). Словник української мови в 11 томах
- канун — Канун, -ну м. Медъ, который варять къ храмовому празднику. Пішов по канун, та там і втонув. Ном. № 10929. Словник української мови Грінченка