1. Словник церковно-обрядової термінології

поклін

поклі́н

І рідко уклін Літургійний жест — схилення голови чи тулуба, яке переважно супроводжують хресним знаменням; заст. метанія

Джерело: Словник церковно-обрядової термінології на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поклін — поклі́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. поклін — Уклін; П. вітання, привіт; ФР. прохання <н. прийти з поклоном>. Словник синонімів Караванського
  3. поклін — див. звістка Словник синонімів Вусика
  4. поклін — [поукл’ін] поклону, м. (на) поклон'і, мн. поклоние, поклон'іў Орфоепічний словник української мови
  5. поклін — -лону, ч. 1》 Нахиляння голови або верхньої частини тулуба (на знак вітання, поваги, подяки, під час молитви і т. ін.). Віддати поклін. 2》 Вітання, найкращі побажання, що їх передають кому-небудь у листі або через когось; привіт. 3》 заст., розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. поклін — Уклін, схил, див. уклон Словник чужослів Павло Штепа
  7. поклін — ПОКЛІ́Н, ПОКЛО́Н, ло́ну, ч. 1. Нахиляння голови або верхньої частини тулуба (на знак вітання, поваги, подяки, під час молитви і т. ін.). Надя, сидячи на балконі, здалека могла бачити свого залицяльника й привітно осміхатися на його увічливі поклони (А. Словник української мови у 20 томах
  8. поклін — Низький поклін, не ломить колін. Поклін не приносить шкоди. Ввічливість не пошкодить нікому. Ти ще скажеш: Прийдімо поклонімся. Ти ще прийдеш до мене з поклоном. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. поклін — віддава́ти (кла́сти, склада́ти) / відда́ти (скла́сти) (земни́й (низьки́й, поясни́й)) поклі́н (уклі́н) кому і без додатка. 1. Кланятися, поклонятися. Фразеологічний словник української мови
  10. поклін — ВІТА́ННЯ (усно чи письмово передані слова, які виражають доброзичливе ставлення, дружні почуття тощо), ПРИВІТА́ННЯ, ПРИВІ́Т, УКЛІ́Н, ПОКЛІ́Н, ПОВІТА́ННЯ розм.; ПОЗДОРО́ВЛЕННЯ, ВІНШУВА́ННЯ, ГРАТУЛЯ́ЦІЯ зах. Словник синонімів української мови
  11. поклін — Поклі́н, -кло́ну; -кло́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. поклін — ПОКЛІ́Н, ПОКЛО́Н, ло́ну, ч. 1. Нахиляння голови або верхньої частини тулуба (на знак вітання, поваги, подяки, під час молитви і т. ін.). Надя, сидячи на балконі, здалека могла бачити свого залицяльника й привітно осміхатися на його увічливі поклони (Крим. Словник української мови в 11 томах