рукопокладення

рукопокла́дення

І покладення рук, заст. рукоположення Обрядова частина богослужіння Таїнства Священства, під час якої архиєрей-святитель кладе праву руку на голову ставленика й призиває на нього благодать Святого Духа; хиротонія; висвячення

Джерело: Словник церковно-обрядової термінології на Slovnyk.me