1. Словник церковно-обрядової термінології

свічник

свічни́к

1. і підсвічник Підставка для свічки чи свічок; 2. Церковний світильник, що являє собою підставку зі свічкою чи свічками; кандило

Джерело: Словник церковно-обрядової термінології на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. свічник — свічни́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. свічник — Підсвічник, (під ряд свічок) канделябр. Словник синонімів Караванського
  3. свічник — -а, ч. Підставка для свічки або свічок; канделябр. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. свічник — СВІЧНИ́К, а́, ч. Підставка для свічки або свічок. В далекому кінці каплиці сяв престол, обставлений срібними та золотими свічниками (І. Нечуй-Левицький); На столі .. блимали в свічниках свічки (Н. Рибак). Словник української мови у 20 томах
  5. свічник — Твір декоративно-ужиткового мистецтва, призначений для закріплення свічок, якими освітлюють інтер'єр; може бути напольним, настільним (канделябр) або підвісним (люстра), на одну чи більше свічок. Універсальний словник-енциклопедія
  6. свічник — СВІЧНИ́К (підставка для свічки, свічок), ПІДСВІ́ЧНИК, СТАВНИ́К церк., ПОСТАВНИ́К церк., СВІ́ТОЧ заст., СТА́ВЕЦЬ заст., ШАНДА́Л заст.; КАНДЕЛЯ́БР (для кількох свічок або електроламп). У гроті були поставлені свічники й запалені свічки (Л. Словник синонімів української мови
  7. свічник — Свічни́к, -ка́; -ники́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. свічник — СВІЧНИ́К, а́, ч. Підставка для свічки або свічок. В далекому кінці каплиці сяв престол, обставлений срібними та золотими свічниками (Н.-Лев., VII, 1966, 16); На столі.. блимали в свічниках свічки (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 151). Словник української мови в 11 томах
  9. свічник — Свічник, -ка м. 1) Подсвѣчникъ. Засвітивши свічку, не ставлять під посудину, а на свічнику. Єв. Мт. V. 15. 2) насѣк. = світун. Вх. Пч. І. 6. Словник української мови Грінченка