безотлучно

безотлу́чно

нар.

невідступно, невідлучно; постійно, повсякчас

безотлучно находиться при ком — невідступно бути біля кого, невідступно бути коло кого, невідступно перебувати біля кого, невідступно перебувати коло кого, постійно бути біля кого, постійно бути коло кого, постійно перебувати біля кого, постійно перебувати коло кого