покончить

поко́нчить

Покінчити; (окончить) скінчити, кінчити; (закончить) закінчити;

покончить с делами — усе поробити; з усіма справами впоратися

покончить с собой — заподіяти собі смерть, віку собі вкоротити, накласти на себе руки

покончить с чем — покінчити з чим; (приостановить) покласти край чому, (приостановить) покласти кінець чому; (справиться) упоратися з чим