алкаш

(-а) ч.; жрм. Алкоголік, п'яниця. — Грузчиком? Дурний я чи що? Чи алкаш якийсь? (В. Врублевський, Тріщини); <...> у тісному гуртку алкаші гомоніли<...> (Є. Пашковський, Вовча зоря). * У порівн. <...> холодюка<...> вигонить мишу з-під ковдри, завмирає,<...> вискакує, як босий алкаш на похмілля, і далі нишпорить по кімнатах<...> (Є. Пашковський, Щоденний жезл). БСРЖ, 34; ПСУМС, 3; СЖЗ, 10; ТСРОЖ, 4; ТСРЯ, 46; ЯБМ, 1, 26.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. алкаш — алка́ш іменник чоловічого роду, істота алкоголік розм. Орфографічний словник української мови
  2. алкаш — -а, ч., лайл. П'яниця, алкоголік. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. алкаш — АЛКА́Ш, а́, ч., зневажл. Те саме, що алкого́лік. Зненацька обоє алкашів разом закурили й вийшли з кафе (Ю. Мушкетик); – Насмоктався, алкаш? – задушевно спитав полісмен (А. Крижанівський). Словник української мови у 20 томах
  4. алкаш — див. п'яниця Словник синонімів Вусика