амба

(-и) ж.; крим. Крах, безвихідь; провал. БСРЖ, 35; СЖЗ, 10; ЯБМ, 1, 30.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. амба — Кінець! смерть! каюк! капут! шабаш! край! амінь! Словник синонімів Караванського
  2. амба — КІНЕ́ЦЬ присудк. сл. (кому, чому, рідше для кого-чого або без додатка — вживається для того, щоб підкреслити остаточне, безумовне припинення чогось, загибель кого, чого-небудь), АМІ́НЬ розм., МОГИ́ЛА розм., А́МБА розм., БА́СТА розм., КАЮ́К розм. Словник синонімів української мови
  3. амба — а́мба вигук незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  4. амба — А́МБА, пред., розм. Кінець, загибель, смерть. – Попереджаю: крок уліво, крок управо – і амба! На місці. Пойняв [зрозумів]? А тепер пішли!.. (І. Багряний); – Кому амба? Кому хана? – Як то – кому? Хапугам, п'яницям, бюрократам! (О. Бердник). Словник української мови у 20 томах
  5. амба — див. годі; кінець Словник синонімів Вусика
  6. амба — виг., розм. Уживається здебільшого як присудок у значенні, близькому до слів: кінець, загибель, смерть. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. амба — А́МБА, виг., розм. Уживається здебільшого як присудок у значенні, близькому до слів: кінець, загибель, смерть, капут. — Я ж казав, — сміявся Пархоменко, — що буде цареві амба! (Панч, О. Пархом., 1939, 52); — Земля селянам, фабрики робочим! Геть буржуазію! Паразитам амба! (Смолич, Мир.., 1958, 186). Словник української мови в 11 томах
  8. амба — а́мба вул. кінець, безвихідь (м, ср, ст)||амбець, гаплик, капець, каюк, крапка, рура, торба, торба з дустом Лексикон львівський: поважно і на жарт