бабком

(-у) ч.; жрм; ірон. Жінки, що мають звичку сидіти біля під'їзду і обговорювати побут, звички і тощо мешканців будинку. Відставлена дружина абсолютно не звертає уваги на новосімейного чоловіка, майстерно вміє прикинутися, що їй все байдуже, але діти — ті іноді біжать татові назустріч саме тоді, коли вона гордо веде його під руку перед усім двірським "бабкомом", що саме збирається на своє вечірнє засідання тоді, коли на дитячому майданчику ігри в розпалі (Є. Кононенко, "Великомученице кумо...").