базлати

(-аю, -аєш) недок.

1. мол. Розмовляти; невимушено бесідувати. Ото й лежи там у тряпочку, щоб тебе й не чули. Бо ми голосували й голосувати будемо доти таким, як ти, доки таких умніків, які навіть в морзі много базлають — щоб їх взагалі не було! (Б. Жолдак, Бог буває). БСРЖ, 44.

2. крим. Кричати, кликати на допомогу. — Ти чого базлаєш, — сердитим шепотом спитав він, — по соплях захотіла? (М. Омельченко, Свято біди). БСРЖ, 44; СЖЗ, 14; ЯБМ, 1, 54.