беник

(-а) ч.; мол.

1. Недопалок. [Джентельмен:] Щасливчик! На, докури. Тільки нікому беника не давай (В. Лігостов, Як я не став...).

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me