берко

(-а) ч.; жрм; жарт. Боєць загону спеціяльного призначення "Беркут". <...> свої нам ще довго вибивали ребра й зуби, поки я одного разу також не витримав, перевірив себе на вгодованому беркові, що мав якраз таке підборіддя, як обчас мого черевика (В. Шкляр, Елементал).