блейз
(-а) ч.; мол. Головний убір з козирком від сонця. ПСУМС, 8.
Джерело:
Короткий словник жарґонної лексики української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- блейз — А, ч. Блейзер (кепка). Ти не бачив мій блейз? Словник сучасного українського сленгу