1. Словник жарґонної лексики української мови

блювання

син.

блювейф, блювотер, буратіно, піца, птеродактиль, реверс, рига, ригалетто, фрідріхштрассе.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. блювання — блюва́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. блювання — -я, с. Дія за знач. блювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. блювання — БЛЮВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. блюва́ти. Блювання виникає внаслідок подразнення блювотного центру, що міститься в довгастому мозку (з наук. літ.); Отруєння спричиняє сильну нудоту й часте блювання (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах
  4. блювання — Блюва́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. блювання — БЛЮВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. блюва́ти. Блювання виникає внаслідок подразнення блювотного центру, що міститься в довгастому мозку (Курс патології, 1956, 283). Словник української мови в 11 томах
  6. блювання — Блювання, -ня с. Блеваніе, рвота. Словник української мови Грінченка