бляха-муха!

вигук, евфем.; жрм. Вираження досади, роздратування, обурення. Марго запнулася, бо не знайшла підходящого слова. — Бляха-муха! — тихенько вилаялася вона (М. Гримич, Чи чуєш, Марго?); Завше, коли подибуєш гендерну проблематику в текстах здорового мужика, то задумуєшся на певний час: why? Pourquoi? Чому, бляха-муха? (Книжник, 2001, № 9). БСРЖ, 66.