бурмило

(-а) ч.; мол. Масивна, мускулиста людина. ПСУМС, 10.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бурмило — бурми́ло іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. бурмило — -а, ч. 1》 Жартівливе прізвисько ведмедя. 2》 перен. Про неповоротку людину; тюхтій, вайло. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бурмило — БУРМИ́ЛО, а, ч. 1. Жартівлива назва ведмедя. Узяв бурмило діда і поніс у зворину (з переказу); Хотів [Данило] тим криком більше наполохати звіра [ведмедя]. Бурмило й справді заплигав, як кінь на галопі (М. Трублаїні). 2. перен. Словник української мови у 20 томах
  4. бурмило — бурми́ло маломовна, непривітна людина (м, ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. бурмило — див. вайлуватий; пихатий; сильний Словник синонімів Вусика
  6. бурмило — ВАЙЛО́ розм. (перев. зневажлива й лайлива назва неповороткої, незграбної людини), ТЮХТІ́Й, НЕЗГРА́БА, ЛА́НТУХ, ТЮЛЕ́НЬ, ВЕДМІ́ДЬ, БУРМИ́ЛО, МАМУ́ЛА, БАМБУ́ЛА, ОДОРО́БЛО (ОДОРО́БАЛО) (ДОРО́БАЛО) (ДОРО́БЛО), КЕ́НДЮХ, ОПУ́ДАЛО, ГЕВА́Л, ГЕРГЕ́ПА діал. Словник синонімів української мови
  7. бурмило — БУРМИ́ЛО, а, ч. 1. Жартівливе прозвисько ведмедя. Хотів [Данило] тим криком більше наполохати звіра [ведмедя]. Бурмило й справді заплигав, як кінь на галопі (Трубл., І, 1955, 157). 2. перен. Про неповоротку людину; тюхтій, вайло. Словник української мови в 11 томах
  8. бурмило — Бурмило, -ла об. 1) = бурмак. Вх. Зн. 4. 2) Прозваніе медвѣдя. Словник української мови Грінченка