1. Словник жарґонної лексики української мови

бухий

(-а, -е) мол., крим., жрм. У стані алкогольного сп'яніння; п'яний. Але довести їм це неможливо, як п'яному, що він бухий (Б. Жолдак, Бог буває); — Світланко, він просто бухий, як чопок... (О. Яровий, Чекання несподіванки); Мене таксі несло, бухого в дим, / а вслід мені гарчали херувими (В. Неборак, Розмова зі слугою). БСРЖ, 84; ПСУМС, 10; ЯБМ, 1, 136.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бухий — А, -е. П'яний. О вітчизно дорога, під кайфом вічно сонячно-буха... (А. Бондар) (ААУП). ◇ Бухий в умат, бухий у дим, бухий у доску, бухий у дошку, бухий у драбадан, бухий у дупель, бухий у дупу, бухий у жопу, бухий у смерть, бухий у сраку, бухий у срачелу — дуже п'яний. Словник сучасного українського сленгу