ведмежатник

(-а) ч.; крим. Зламник сейфів. А бували й такі деньки, коли він нагадував елегантного "ведмежатника" з 30-х, або платонівського винахідника пристроїв, які прискорять хід світової революції в 20-х <...> (В. Неборак, Повернення в Леополіс). БСРЖ, 344; СЖЗ, 23; ЯБМ, 2, 26.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ведмежатник — ведмежа́тник 1 іменник чоловічого роду, істота мисливець ведмежа́тник 2 іменник чоловічого роду, істота собака ведмежа́тник 3 іменник чоловічого роду приміщення Орфографічний словник української мови
  2. ведмежатник — -а, ч. 1》 Мисливець, що полює на ведмедів. 2》 Людина, яка водить прирученого ведмедя. 3》 Собака, з яким полюють на ведмедя. 4》 Приміщення для ведмедів у зоологічному саду, звіринці. 5》 жарг. Злодій, який грабує банківські сейфи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ведмежатник — ВЕДМЕЖА́ТНИК, а, ч. 1. Мисливець, який полює на ведмедів. – У тайзі й живу, сину мій... Я ж – ведмежатник .. По хліб у село навідуюсь (О. Донченко). 2. Людина, яка водить прирученого ведмедя. Словник української мови у 20 томах
  4. ведмежатник — ВЕДМЕЖА́ТНИК, а, ч. 1. Мисливець, що полює на ведмедів. — У тайзі й живу, сину мій… Я ж — ведмежатник.. По хліб у село навідуюсь (Донч., II, 1956, 58). 2. Людина, яка водить прирученого ведмедя. 3. Собака, з яким полюють на ведмедя. 4. Приміщення для ведмедів у зоологічному саду, звіринці. Словник української мови в 11 томах