1. Словник жарґонної лексики української мови

вила

(вил) мн.; мол. Кінець, крах. БСРЖ, 98; СЖЗ, 24; ПСУМС, 13.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вила — ви́ла множинний іменник Орфографічний словник української мови
  2. вила — мн., (з трьома зубцями) ґаблі, галі; вильця, вилки, вилка. Словник синонімів Караванського
  3. вила — вил, мн. Сільськогосподарське знаряддя з кількома довгими зубами на держаку, що використовується для піднімання, розтрушування сіна, соломи і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вила — ВИ́ЛА, вил, мн. Сільськогосподарське знаряддя з кількома довгими зубами на держаку, що використовується для піднімання, розтрушування сіна, соломи і т. ін. Ой, покину ціп на току, А вила на стозі (П. Словник української мови у 20 томах
  5. вила — Се ще вилами по воді писано, а граблями скороджено. Ще невідомо що з цього вийде. То іще вилами по воді писане. То іще не певна справа. Держіться на жилах, як пісок на вилах. Жарт, коли хто впаде. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. вила — I бірмак (тризубі вила), вилка і вилки, габлі, двойчаки, двойчата, ріжняки, трійчаки, трійчата, трійчатка, четверики Фразеологічні синоніми: вершильні вила (з довгим навильником, якими вивершують стіг) II див. ноги Словник синонімів Вусика
  7. вила — ви́лами по воді́ пи́сано. Невідомо, як буде. І цей про Олексу… Ніби йому самому не видно, на кого зазіхає зазнайкуватий бригадир. Але це ще вилами по воді писано… У Тетяни вередлива вдача (С. Фразеологічний словник української мови
  8. вила — ВИ́ЛА (сільськогосподарське знаряддя з кількома довгими ріжками на держаку), ГА́БЛІ діал.; ДВІЙЧА́ТКА (з двома ріжками). Іван вилами перевертав гній (С. Чорнобривець); Тітка Василина підставляє дівчині держало ґабель, вона хапається за них і зіскакує на землю (М. Стельмах). Словник синонімів української мови
  9. вила — Ви́ла, вил, ви́лам, -лами Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. вила — ВИ́ЛА, вил, мн. Сільськогосподарське знаряддя з кількома довгими зубами на держаку, що використовується для піднімання, розтрушування сіна, соломи і т. ін. Ой покину ціп на току, А вила на стозі (Чуб. Словник української мови в 11 томах
  11. вила — Ви́ла, вил с. мн. 1) Вилы (земледѣльческій инструментъ). Приткнув, як ужа вилами. Ном. № 6787. А Кавель узяв та й заколов вильми Авеля. Чуб. І. 9. се ще вилами писано. Еще очень мало вѣроятности, чтобы это совершилось. Ном. №6821. говіти на вилах. Словник української мови Грінченка