дисида

(-и) ч. і ж., також у знач. збірн.; мол.; зневажл., жарт. Дисидент, дисиденти. <...> де сіда дисида вже не сидіти / підростають як на гріх наші дисидіти / григоренко в очах солженіцин в небі / тягне строк рік-за-два на свободі небіж (І. Бондар-Терещенко, Поsтебня). БСРЖ, 160.