1. Словник жарґонної лексики української мови

догнати

(-жену, женеш) док. (що); крим., мол. Зрозуміти. Леся Герасимчук зізналася, що усі можливі книжки вона прочитала ще в дитинстві, причому, за її ж власними словами, "мало" що в тому догнала" <...> (Книжник, 2001, № 12). БСРЖ, 160; ПСУМС, 22; СЖЗ, 36; ЯБМ, 1, 282.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. догнати — догна́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. догнати — [догнатие] дожеину, дожеинеш, дожеинеимо, дожеинеите; нак. дожеини, дожеин'іт' Орфоепічний словник української мови
  3. догнати — див. доганяти I. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. догнати — (і) коне́м не дожене́ш. 1. зі сл. тіка́ти, бі́гти і т. ін. Дуже швидко. Біжать літа й конем не доженеш (Легенди..). коне́м не догна́ти. Тікає (фашист) — конем не догнати (О. Гончар). 2. кого. Хто-небудь дуже швидкий, прудкий, швидко бігає. Фразеологічний словник української мови
  5. догнати — ДОГНА́ТИ кого, що (рухаючись, наблизитися до того, хто (що) пересувається попереду), НАЗДОГНА́ТИ, ЗДОГНА́ТИ, НАГНА́ТИ, НАСПІ́ТИ, ДОСПІ́ТИ рідше, УГНА́ТИСЯ (ВГНА́ТИСЯ) за ким-чим, розм., УГАНЯ́ТИСЯ (ВГАНЯ́ТИСЯ) за ким-чим, розм., ДОГОНИ́ТИ діал. Словник синонімів української мови
  6. догнати — ДОГНА́ТИ див. доганя́ти¹. Словник української мови в 11 томах
  7. догнати — Догнати см. доганяти. Словник української мови Грінченка