жаліти

(-ію, -ієш) недок., кого; крим. Здійснювати статевий акт; злягатися. БСРЖ, 170; СЖЗ, 40; ЯБМ, 1, 309.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жаліти — (відчувати жалість а. переживати за чимсь втраченим) жалувати, жалкувати, шкодувати, уболівати. Словник синонімів Полюги
  2. жаліти — жалі́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. жаліти — (кого) жалувати, відчувати жалощі <�мати зглядь> до, співчувати кому; (з нст. що) шкодувати, жалкувати, п! УБОЛІВАТИ; (з ч. не) не берегти, не оберігати, не щадити; (на себе) нарікати. Словник синонімів Караванського
  4. жаліти — -ію, -ієш, недок. 1》 перех. і без додатка. Відчувати жалість, співчуття до кого-небудь. 2》 неперех. Нарікати на що-небудь, уболівати за чимось, за щось; шкодувати, жалкувати. Жаліти на себе — бути незадоволеним собою, нарікати на себе. 3》 перех. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. жаліти — Жалкувати, вижалковувати, вижалкувати, зажалкувати, зіжалковувати, зіжалкувати, ужалковувати, ужалкувати, пожалкувати, жалувати, пожалувати, вижалувати, вижаліти, зіжалувати, зіжаліти, ужалувати, ужаліти, співчувати, поспівчувати, зіспівчувати... Словник чужослів Павло Штепа
  6. жаліти — Жаліє, як кота об лаву. Не жаліє і робить шкоду. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. жаліти — не жалі́ти (не жалкува́ти) (свої́х) ніг. Дуже багато ходити, бігати, незважаючи на втому. Катря не жаліла своїх ніг: скільки хапало духу, мчалася, спотикалася об груду, падала у високі кучугури снігу (Панас Мирний); Попереду в’ється дорога... Фразеологічний словник української мови
  8. жаліти — БЕРЕГТИ́ (ощадливо витрачати або використовувати), ЗБЕРІГА́ТИ, ВІДКЛАДА́ТИ, ПРИБЕРІГА́ТИ, ПРИТРИ́МУВАТИ, ПРИДЕ́РЖУВАТИ (залишати про запас); ШКОДУВА́ТИ, ЖАЛІ́ТИ, ЖАЛКУВА́ТИ розм., ЖА́ЛУВАТИ розм., рідше (неохоче, скупо витрачати що-небудь). — Док. Словник синонімів української мови
  9. жаліти — Жалі́ти, -лі́ю, -лі́єш, -лі́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. жаліти — ЖАЛІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. 1. перех. і без додатка. Відчувати жалість, співчуття до кого-небудь. Він мене любе [любить], жаліє, шанує, Серденьком зве і голубе [голубить], й милує (Щог. Словник української мови в 11 томах
  11. жаліти — Жаліти, -лію, -єш гл. 1) Жалѣть, сожалѣть. Хто любить ревне — жаліє певне. Ном. № 8781. Жалій мене, мій батеньку: милий покидає. Чуб. V. 99. 2) Беречь, хранить, жалѣть. Не жалій ухналя, бо підкову загубиш. Ном. № 4674. Хто чужого не жаліє, той і свого не іміє. Ном. № 14053. Словник української мови Грінченка