1. Словник жарґонної лексики української мови

жлуктити

(-кчу, -ктиш) недок.; мол. Пити спиртні напої. "Вибухове пиво" — велика річ, а він жлуктить і жлуктить... (ПіК, 2002, № 6). ПСУМС, 25.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жлуктити — жлу́ктити дієслово недоконаного виду вульг. Орфографічний словник української мови
  2. жлуктити — див. пити; пиячити; хлебтати Словник синонімів Вусика
  3. жлуктити — див. жлуктати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. жлуктити — ПИ́ТИ що і без додатка (вгамовувати спрагу якою-небудь рідиною), СПИВА́ТИ розм., ПИ́ТОНЬКИ пестл. дит., ПИТКИ пестл. дит.; ПИВА́ТИ розм. (часто, не раз); ПОПИВА́ТИ, ПОСМО́КТУВАТИ, ПОТЯ́ГУВАТИ (потроху, час від часу); СМОКТА́ТИ розм., ЦІДИ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. жлуктити — ЖЛУ́КТИТИ, кчу, ктиш і рідше ЖЛУКТА́ТИ, жлукчу́, жлу́кчеш, недок., перех., вульг. Пожадливо й багато пити. [Єгер:] Аби наша хіть, то будемо горілку пити, каву жлуктити хоч до рана, так як той подорожній (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  6. жлуктити — Жлуктити, -кчу, -тиш гл. Бучить бѣлье въ жлукті. Словник української мови Грінченка