заканати

(-аю, -аєш) док.

1. кого чим.; мол.; несхвальн. Набриднути комусь, втомити когось своєю надокучливістю. А як вам сцена дефлорації Аделі на вісім сторінок? Заканало? Отож бо й воно (Книжник, 2001, № 18); Ти заканав мене своїми розпитуваннями (Запис 2000 р.). БСРЖ, 198.

2. мол. Зайти, завітати до когось.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me