1. Словник жарґонної лексики української мови

замести

(-мету, метеш)

1. що; крим. Забрати речі. БСРЖ, 205; СЖЗ, 43; ЯБМ, 1, 357.

2. кого; крим. Арештувати, затримати когось. Колись мене нарешті заметуть і посадять, і в зоні я буду жити спогадами про проведені весело часи <...> (А. Кокотюха, Шлюбні ігрища жаб). БСРЖ, 205; СЖЗ, 43; ЯБМ, 1, 357.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. замести — замести́ дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. замести — див. замітати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. замести — Ту, -теш, док. Забрати. Їх менти замели. Словник сучасного українського сленгу
  4. замести — заміта́ти / замести́ сліди́ чиї, чого і без додатка. Знищувати, приховувати все, що може викривати які-небудь таємні або несхвальні дії, вчинки і т. ін. Практичний рахівник узяв собі добре правило: бути обережним і своєчасно замітати сліди (І. Фразеологічний словник української мови
  5. замести — ЗАМІТА́ТИ (мітлою, віником збирати з якоїсь поверхні сміття), МЕСТИ́, ПІДМІТА́ТИ, ВИМІТА́ТИ, ОБМІТА́ТИ (навколо чого-небудь). — Док.: замести́, підмести́, ви́мести, обмести́. Він знов приймавсь за роботу, носив воду і дрова, замітав двір (М. Словник синонімів української мови
  6. замести — Заме́сти́, див. заміта́ти Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. замести — ЗАМЕСТИ́ див. заміта́ти. Словник української мови в 11 томах
  8. замести — Замести, -ся см. замітати, -ся. Словник української мови Грінченка