1. Словник жарґонної лексики української мови

земляк

(-а) ч. мол. Шанобливе звертання до незнайомої людини одного з мовцем віку. КСМС; ПСУМС, 28.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. земляк — (виходець з однієї з кимсь місцевості) мн. краянин, співвітчизник. Словник синонімів Полюги
  2. Земляк — Земля́к прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  3. земляк — Краянин, одноземець, одноплемінець, кн. співвітчизник, компатріот, ур. мн. брати <�й сестри>. Словник синонімів Караванського
  4. земляк — [зеимл’ак] -л'ака, м. (на) -ков'і/-ку, кл. -л'ачеи, мн. -л'аки, -л'ак'іў Орфоепічний словник української мови
  5. земляк — -а, ч. Уродженець однієї з ким-небудь місцевості. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. земляк — ЗЕМЛЯ́К (уродженець однієї з ким-небудь місцевості); КРАЯ́НИН, СПІВВІТЧИ́ЗНИК, БРАТ уроч., поет., КОМПАТРІО́Т заст. (щодо країни). Словник синонімів української мови
  7. земляк — Земля́к, -ка́, -ля́че! -ляки́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. земляк — ЗЕМЛЯ́К, а, ч. Уродженець однієї з ким-небудь місцевості. Матрос, Таки земляк наш з Островної, На вахті стоя, Журився сам собі чогось (Шевч., II, 1963, 105); — А ви його знаєте? — Ну, аякже! Земляки. З одного села. Разом до школи ходили (Головко, II, 1957, 453). Словник української мови в 11 томах
  9. земляк — Земля́к, -ка м. 1) Землякъ. 2) Жаба, Bufo. Вх. Пч. І. 16. Словник української мови Грінченка