зсучитися

(-чуся, -чишся) док.; крим.; несхвальн.

1. Почати співробітничати з міліцією. // Виказати співучасників злочину. БСРЖ, 562; СЖЗ, 48; ЯБМ, 2, 377.

2. Недодержати злодійського закону. БСРЖ, 562; СЖЗ, 48; ЯБМ, 2, 377.

3. Припинити злочинну діяльність. До Спілки письменників прийняли якось і злодія — рецидивіста, що "зсучився" (А. Дімаров, Прожити й розповісти); Хто не зсучився в концтаборі, не написав покаянної заяви та не вийшов достроково з малої зони у велику — той, виявляється, даремно сидів... (Час, 1999, № 12). БСРЖ, 562; СЖЗ, 48; ЯБМ, 2, 377.